Аннотация к работе

Оцінка будь-якої поведінки завжди передбачає порівняння з якоюсь нормою, проблемну поведінку часто називають девіантною. Девіантна поведінка - це система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятих норм. Поведінка підлітка - зовнішній прояв складного процесу становлення його характеру. Серйозні розлади поведінки нерідко пов'язані з відхиленнями в цьому процесі, емоційний розвиток дітей буває викривленим, а їх поведінка – з антисоціальною спрямованістю. Велика частина ускладнень психологічного розвитку дитини в підлітковому віці є лише відхиленням норми, а не симптомом психологічного захворювання. В останні роки в психології і педагогіці накопичений великий теоретичний і експериментальний матеріал, який розкриває особливу роль акцентованих рис характеру в особистісному і професійному розвитку людини. Проблему акцентуації характеру також традиційно пов'язували з проблемою, що відхиляється поведінки дітей, яка має глибокі історичні корені. Встановлено взаємозв’язок окремих видів акцентуації характеру та форм девіантної поведінки. Це свідчить про існування впливу рис характеру на девіацію підлітків. Виявлено, що більш впливає гіпертивність, дистимічність, емотивність та збудливість на делінквентну, адиктивну, соціально обумовлену, агресивну та саморуйнівну поведінку. Акцентуації рис характеру можуть як сприяти, так і перешкоджати соціальній адаптації, призводити до протиріч і непорозумінь, наслідком яких нерідко є різні поведінкові прояви акцентуйованого суб’єкта, зокрема і схильність до шкідливих звичок.